двадцять восьме квітня - 19

[marjukatti]

Дуже хочу дружити з однією родиною, господиня якої виявляється позашлюбною дочкою мого двоюрідного дідуся і оселя моїх омріяних друзів відтепер у його колишньому приміщенні. Вирішую, що гірше не буде і починаю навідуватись до них щодня. Здобуту нещодавно родичку це відверто дратує, але мене мотивують інші мешканці, аби продовжити відвідування. Одного разу ми їдемо з нею у трамваї, у зрозумілому напрямку. Вона робить спробу зашкодити моєму новому візиту, що я розумію по погляду та знервованості "конкурентки" (а ролі вже розподілені таким чином). Виходячи на зупинці, починаю бігти до потрібної адреси, а вона женеться за мною. Потрапляю у затемнений деревами провулок, де чоловік, відомий серед мешканців-персонажів міста як небезпечний авантюрист, вимагає гроші. Я з посмішкою віддаю йому необхідну суму (а він назвав точну), навіть дарую більше - дозволяю рахувати 2 грн як 1. Ми розходимось дружньо, а у переслідувачки нічого не вимагають підозріло, хоч вона й у розпачі, що я пройшла далі. Сон з незнайомими вулицями змінюється панорамою мого рідного подвір'я. Діти ніяк не вирішать, хто ж буде грати Марію Склодовську-Кюрі. Я теж пробуюсь на роль, але у мене вже є одна, несумісна з цією у додатку. Незнайомий чоловік намагається потрапити у будинок, я категорично відмовляю, що завершується для мене невідомими наслідками.